Олексій Воскобійник. Повість моїх літ


Епілог

1 січня 1999 року (така вже сімейна традиція) я знову вийшов в океан. Перед моїм зором, скільки сягає око, простяглася Атлантика. Блакитне небо і золоте сонце — вічні супутники в моєму житті — проводжали мене, скитальця планети, в далеку путь, до Багамських островів, на риболовлю.

Над Бока-Ратоном — мініатюрною країною мільйонерів, як завжди, з веселим кигиканням пролітали чайки. Моя яхта — моє американське захоплення, — м'яко розрізаючи сині хвилі Атлантичного океану, підставляла свої груди солонкуватому вітру. Понад ватерлінією, за моєю старечою примхою, французький аристократ і морський вовк Гілберт ле Дюс вивів два слова. Власне, не сам він, а разом із художником з України: "Полюбуйся мною!" Українською і англійською мовами. Хай милується світ! Слова адресуються яхті, її красі, що має врятувати світ.

— Полюбуйся, Америко! Я, українець, твій син! Твій вірний син, який у таборі ДіПі півстоліття тому, під час ретельного скринінгу, представникам ІРО чесно і щиро сказав: "Я Америку не підведу!"

Мені тоді у властиво американському стилі посміхнувся офіцер і видав перепустку. У світ. Широкий і вільний. Як земний океан.

Америку я не підвів, як і тисячі моїх співвітчизників-українців, що прибули сюди легально і без фальші.

— Сенк'ю тобі, Америко, сенк'ю!

1 січня 1949 року на англо-канадійському кораблі "Купер Вайн Стар Компані" я перетнув Атлантику. Першого січня щороку я завжди виходжу в море. Першого січня щороку завжди від теплих берегів Флориди виходитимуть в море мої діти й онуки...

— Сенк'ю тобі, Америко, сенк'ю! Від нас, від усіх українців! Хай вічноголубі океанські води омивають твої береги! Хай вічно над твоєю і нашою землею світить золоте сонце з неозорих висот блакитно-безмежного неба.

Кінець книги

1998-2000 роки

Стейт-Коледж — Бока-Ратон Пенсільванія Флорида


Головна  Зміст книги  До читача  Україна 1922-1944  Німеччина 1944-1949  Канада 1943-1952  США 1953-2000  Про веб проект

       
web site counter
www.000webhost.com